Гормональний збій чи просто втома – як розпізнати порушення

Втома – одна з найчастіших скарг у сучасній медицині. За різними статистичними даними від 5 до 7% звернень до лікарів пов’язані з такими симптомами як нестача енергії, почуття слабкості або надмірної втоми, що заважає брати участь у сімейному житті, роботі чи дозвіллі.

Людство не стало слабшим, це результат зміни підходу до цієї проблеми: від тверджень «все в голові, це просто ліньки або слабкість характеру» до науково обґрунтованих уявлень як про мультифакторний синдром, який має біологічну основу і супроводжується імунними, неврологічними, метаболічними порушеннями. Світ змінився, люди – також. Ми дозволили собі помічати ці симптоми та звертатися за допомогою, коли вони порушують повсякденне життя. Універсальної причини цього стану не існує, він занадто неспецифічний і може виникати за певних умов як самостійний стан — ME/CFS (МЕ/СХУ, міалгічний енцефаломієліт / синдром хронічної втоми), так і як певний симптомокомплекс при ендокринологічних захворюваннях (гіпотиреоз, тиреотоксикоз, цукровий діабет, недостатність надниркових залоз) та неендокринологічних станах (варіант фізіологічної перевтоми, прояв порушень сну, симптом тривожних розладів або депресії, різні види анемій, хронічне запалення, аутоімунні захворювання, інфекції, онкологічні захворювання).

Втома може бути умовно фізіологічною як нормальна адаптаційна реакція організму на хронічне навантаження з дефіцитом відновлення, порушення сну, емоційне перенапруження, надмірне фізичне навантаження (наприклад, при заняттях спортом). У такому варіанті втома – прояв захисного механізму, який обмежує виснаження ресурсів та дозволяє зберегти гомеостаз («внутрішній баланс» систем організму). Важливо вчасно визначити основну причину такої втоми, щоб запобігти хронізації процесу.

Борг сну як найпоширеніша причина втоми

Найбільш можливим варіантом, з яким стикається буквально кожна людина хоча б раз у житті, є «борг сну» — різниця між необхідною кількістю годин сну і тим, яке реально отримано. Наприклад, організму необхідно 8 годин сну на добу, людина регулярно спить 5–6 годин, щодня накопичується 2–3 години боргу. Начебто трохи, на перший погляд, але за такого порушення режиму до кінця місяця ми отримаємо вже вражаючі 60 годин недосипання.

Навіть помірне недосипання погіршує увагу, знижує когнітивні функції, регуляцію поведінки, посилює активацію запальних процесів, призводить до денної сонливості, що, звичайно, потребує додаткової напруги і може призвести до виснаження резервів організму. Саме тут проявляється захист – з’являється почуття втоми. На морально-вольових зусиллях його можна проігнорувати, але об’єктивно такі показники як час реагування, пам’ять, продуктивність та засвоєння нової інформації продовжать погіршуватися.

Найцікавіше, що однієї ночі для висипання недостатньо, тому що різні функції (пам’ять, настрій, здоровий якісний сон) відновлюються з різною швидкістю. Тому не варто нехтувати такою «простою» порадою лікаря як дотримання режиму дня, роботи та відпочинку.

Хронічний стрес та його вплив на рівень енергії

Хронічний стрес часто перше, про що можна подумати як про причину важкої та затяжної втоми. Короткочасний стрес – така ж нормальна реакція адаптації, як і втома. Але тривалий його вплив надмірно активує симпатичну нервову систему, порушує архітектоніку сну, змінює передачу сигналів по гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій осі — головному біологічному механізму нашого організму, який керує реакцією на стрес, регулює рівень енергії, травлення, емоції та імунітет.

Також підвищується алостатичне навантаження — накопичувальний «знос» організму та психіки. Фактично такою є ціна адаптації до хронічного стресу. Згодом погіршуються відновлення, якість сну, когнітивні функції та суб’єктивний рівень енергії. І ось на цьому етапі втома стає спробою організму обмежити навантаження та знизити енерговитрати.

Виявляється це такими симптомами як дратівливість, знижена концентрація, емоційна лабільність, порушення сну та відчуття внутрішнього виснаження навіть після відпочинку.

Емоційне вигорання як окрема форма хронічного стресу

Один із видів хронічного стресу — емоційне вигорання, яке згідно з МКХ-11 було визначено як окремий професійний феномен. До його основних проявів, крім звичайних симптомів, належать емоційне виснаження, цинізм, деперсоналізація у професійній діяльності, зниження професійної ефективності, безсоння та почуття «повного спустошення».

На відміну від фізичної втоми, коли відпочинок допомагає відновитися досить швидко, при емоційному вигоранні втома швидко переходить у хронічну форму. Стандартних вихідних уже недостатньо для відновлення, знижується емоційна залученість, з’являється відсторонене або байдуже ставлення до роботи та людей.

Найчастіше до такого стану схильні медики, педагоги, соціальні працівники, психологи, представники екстрених служб, а також люди з певними особливостями особистості: синдромом відмінника, завищеними очікуваннями від роботи та нездатністю ефективно встановлювати особисті межі.

Перетренованість як причина фізіологічної втоми

Перетренованість, навпаки, є не найочевиднішою причиною умовно фізіологічної втоми. Це пов’язано з тим, що виникає вона переважно у спортсменів — людей, які звикли та психологічно готові долати звичні обмеження організму.

До групи ризику належать атлети, які займаються видами спорту, що потребують тривалих та інтенсивних фізичних навантажень, естетичними видами спорту (фігурне катання, художня гімнастика), а також силовими дисциплінами.

Перетренованість виникає при поєднанні двох факторів: високого тренувального навантаження та недостатнього відновлення після нього. Проблема криється не лише у м’язах — до процесу залучаються нейроендокринні зміни, автономні дисфункції та імунна активація.

Характерні ознаки: стійке зниження енергії, погіршення спортивних результатів всупереч очікуваним успіхам («я ж так багато тренувався!»), тяжкість у м’язах, подовження періоду відновлення, уповільнення реакцій та зниження швидкості когнітивної обробки інформації.

У цій ситуації втома може запобігати травмам, метаболічним порушенням та подальшій дезадаптації. Головне (і це залежить не лише від спортсмена, а й від тренера) — своєчасно виявити перші ознаки перетренованості, а не піддаватися амбіціям. Іноді пауза або навіть крок назад можуть стати точкою зростання для спортсмена та його кар’єри.

Фізіологічна втома може приносити вкрай неприємні відчуття та симптоми, проте вона сигналізує про необхідність переглянути свій спосіб життя, режим навантажень та відпочинку. За грамотного підходу та своєчасного втручання такий стан, як правило, минає без довгострокових наслідків для здоров’я.